Ця осінь — пустунка,
затіяла вихор багряного
під бубони сонця,
Їй вітер хустину вриває
вина горобиного —
схміліла й згубила
Дзвенять у намисті червлені
Таять павутинки кохання
Несила збагнути
На мить відкладу
в сутузі — чекання дзвінка.
Миттєво доходить, що значить
Відкину підручник.
Я знаю, хто в осені
…Ця осінь ворожить.
Бо так наполегливо
від думки про тебе.
…Мов ліки — ковточок шаленого неба!


^* insieme — разом (італ.)

←  →